Коли відносини завершуються через несподіваний розрив зв’язку однієї зі сторін – один із партнерів, що називається, «кидає» другого – у «кинутого» може виникнути бажання повернути партнера, який розірвав зв’язок. “Кохаю. Без нього не можу. Він такий добрий. Він мені такий потрібен. Не можу відпустити».
Однак тримає в цьому випадку не завжди кохання. Тримають почуття, але інші: біль та гнів. Партнер пішов, пред’явити їх тепер нема кому, а висловити їх хочеться. Можливо, хочеться отримати компенсацію. “Ти мене образив. Повернися і викупи свою провину». Все про стосунки та жіноче щастя читайте в журналі P-Style.
Є в цьому бажанні «повернути» інший компонент. Коли людина різко розриває зв’язок, його колишній партнер ніби отримує від нього повідомлення “Я тебе покинув, тому що ти поганий”. Чим різкіше стався розрив, тим сильніше послання Ти такий жахливий, що мені довелося від тебе втекти. І в цій спробі повернути партнера людина намагається повернути свою «добрість».
«Якщо так поводитимешся, я від тебе піду», «Ти була поганою дівчинкою – я від тебе піду». Так казали батьки. Можливо, ще й ображалися і не розмовляли з дитиною. Тепер це відтворюється із партнером. І боляче не лише про розрив «дорослих» стосунків, а й про те, що так кидали у дитинстві. Повернути хочеться не лише партнера, а й батьків. Отримати підтвердження, що “я добрий”.
А що про різкі «кидання»? Доросла людина не може «кинути» іншу дорослу людину, слово «кинути» йде з дитинства, коли доросла могла різко уникнути дитини, залишити її одну. У відносинах дорослих у здоровому варіанті відбувається завершення відносин, у нездоровому, але поширеному, – розрив.
Завершення відбувається із збереженням взаємної поваги. Відбувається прояснення та обговорення ситуації, пошук способів вирішення. І розлучення може бути обрано як один із варіантів рішення. Партнери дають один одному можливість озвучити почуття, вимовитись. Ні в кого з партнерів не залишається недомовлених слів чи почуттів, не залишається прихованої образи чи агресії. Залишається подяка за те, що було, і смуток за те, що не склалося.
Розрив може бути як одностороннім, так і обопільним. Відбувається різко без обговорень. “Я втомився, я йду”. «Ти такий-сякий, провалюй з мого життя». Розрив відбувається на тлі гострих нестерпних почуттів. Людина намагається якнайшвидше припинити спілкування і більше не взаємодіяти з колишнім партнером.
Здається, що це партнер такий поганий, це з ним так погано, що потрібно від нього якнайшвидше піти. Але так людина намагається ізолюватися не від партнера, а від своїх почуттів, яких не справляється. Також і батьки колись «кидали» дитину тому, що не могли впоратися із собою та своїми почуттями.
Тож якщо сталася ситуація розриву, здається, що партнер «кинув», і дуже хочеться його повернути, має сенс пам’ятати, що партнер не «кинув», а ізолювався від того, з чим не міг впоратися.
Також має сенс зробити завершення відносин вже без участі партнера, для самого себе: «виговоритися», озвучити (і неодноразово) думки, що мучають і почуття, але не партнеру, а, наприклад, другу, або написати лист і прочитати його собі вголос.
І повертати собі свою цінність, свою «хорошість» так, щоб вона не залежала від інших людей, щоб ніхто не міг її «забрати» просто розірвавши стосунки.